Емоційне вигорання: що це, ознаки, моніторинг

Синдром емоційного вигорання (СЕВ) — це реакція організму, що виникає внаслідок тривалого впливу професійних стресів середньої інтенсивності. На Європейській конференції ВООЗ (2005 р.) зазначалося, що стрес, пов’язаний із роботою, є суттєвою проблемою приблизно для третини працівників країн Європейського Союзу.

СЕВ — це процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, який проявляється симптомами емоційного та розумового виснаження, фізичної втоми, особистісної відстороненості та зниження задоволення від роботи. У літературі також використовується термін «синдром психічного вигорання».

Е. Maher (1983) у своєму огляді розширив перелік симптомів емоційного вигорання.

Симптоми та ознаки емоційного вигорання

• втома, перевтома, виснаження;
• психосоматичні нездужання;
• порушення сну;
• негативне ставлення до клієнтів;
• негативне ставлення до своєї роботи;
• збіднення репертуару робочих дій;
• зловживання психоактивними речовинами (кавою, тютюном, алкоголем, ліками);
• переїдання або втрата апетиту;
• негативна Я-концепція;
• агресивні почуття (дратівливість, тривожність, напруженість, гнів);
• цинізм, песимізм, відчуття безнадійності, апатія, депресія, почуття безглуздості та провини.

Н. Kuunarpuu (1984) називає останні три симптоми «руйнівними», а решту — їхніми наслідками.

Нині більшість дослідників визначає вигорання як стан фізичного, емоційного та розумового виснаження.

Синдром проявляється переважно у професіях соціальної сфери та включає три складові:

1. Емоційне виснаження — відчуття спустошеності, перенапруження та вичерпання емоційних ресурсів.
2. Деперсоналізація — байдужість або негативне ставлення до людей, формалізація контактів, внутрішнє роздратування.
3. Зниження професійної ефективності — зниження самооцінки, невдоволення собою як спеціалістом.

Наразі описано близько 100 симптомів, пов’язаних із СЕВ. Часто він супроводжується синдромом хронічної втоми.

Професійна деформація: 3 стадії

1. Перша стадія — функціональні збої (забування, неуважність). Формується протягом 3–5 років.
2. Друга стадія — зниження інтересу до роботи, апатія, соматичні симптоми. Формується протягом 5–15 років.
3. Третя стадія — особистісне вигорання: повна байдужість, втрата інтересу до життя, емоційна спустошеність.

Кроки профілактики:

• усвідомлення професійних факторів ризику;
• регулярний моніторинг психоемоційного стану;
• професійна рефлексія та самоаналіз;
• баланс між роботою та відпочинком.

Моніторинг допомагає «вимкнути» непродуктивні емоції через логічний аналіз ситуації та вчасно виявити ознаки перевантаження.

Бережіть себе!